CF "SYNEVYR" » ОСІНЬ В КАРПАТАХ: ВІД СИНЕВИРА ДО КОЛОЧАВИ ЧЕРЕЗ ГОРГАНИ
ОСІНЬ В КАРПАТАХ: ВІД СИНЕВИРА ДО КОЛОЧАВИ ЧЕРЕЗ ГОРГАНИ
Кількість переглядів: 186
23 November 2017

В кишенях руки, а душа – у хмарах,
Сягає погляд ген за небокрай.
Вже хазяйнує осені примара,
Фарбує в жовте затишний мій рай …

© Наталя Данилюк

 
 
Igor-Melika-Karpaty-19-22.10.2017-35-frЦе був теплий «французький жовтень» в Карпатах, з печеними каштанами та айвовим глінтвейном, зі смачними ягодами і запашними грибами.. Сонцем, вітром, дощем і туманами. А ще.. вишите зірками неосяжне небо!
Синевирський перевал зустрів своїх шанувальників мальовничим сходом сонця та бурштиновими кронами дерев поміж смарагдових смерічок. Попереду чотири дні справжньої карпатської осені… Гриби, ягоди, мохи – все багатство лісу наче на долоні. Затишна і смачна вечеря біля нічного вогнища, горнятко гарячого глінтвейну, а на десерт – печені каштани.
Наступного дня, піднявшись на гірський хребет, ми потрапили в обійми осіннього вітру та неосяжного простору. Ненадихатися, ненадивитися! Осінній хребет Пішконя місцями був ніби присипаний какао, а вранці, біля його підніжжя, стелився молочний туман, що заповнював собою всю долину. Вздовж маршруту ми вдосталь ласували переспілими ягодами буяхів та брусниці, підкріпившись якими, отримували сили та натхнення продовжувати свій шлях.
Зазвичай в горах час минає непомітно! Адже тільки тут, високо в горах, можна навчитися жити моментом «тепер», «зараз». Де хмари, тумани та й самі височини показують природній ритм, а сонце диктує свої закони часу. Коли озираєшся і бачиш позаду ту саму височенну гору, на яку ще вчора вела стежка і… не ймеш віри, на що ти здатна, людино!
Тільки восени годинами не можеш відвести очей від зоряного неба. Бо саме в цю пору року небосхил найзагадковіший і найяскравіший. Мабуть, тільки восени буває так, що проводжаючи поглядом зграї птахів у небі, хочеться їм подякувати за те, що так гарно співали усе літо для тебе і навіть починаєш шкодувати, що не завжди уважно вслухався у їхнє радісне щебетання. Лише восени сумуєш, що проспав так багато неповторних сходів сонця влітку.
Осінь… Час на роздуми. І в певні миті розумієш, що інколи необхідно просто зупинитись, зробити паузу і озирнутися довкола, щоб помилуватися дивовижним Світом, який тебе оточує. В такі моменти для людини заново відкривається новий простір, сповнений вражень і дивовижних надій. Осінь – найтаємничіша пора, яка викликає у людей різні відчуття, спонукає на звершення несподіваних вчинків та змушує багато про що задуматись… Найбільш суперечлива пора року, в якій сплутуються в клубок людські долі, душі і почуття…
 
[Gallery not found]
 
Фото: Ігор Меліка & Марина Бульбук
Джерело: Ігор Меліка